- Що ви читали останнім часом?

- На жаль, останнім часом я з прикрістю відзначаю, що стала читати значно менше. Ні, не так — я стала читати значно менше гідної літератури. Професія, як не крути, накладає свій відбиток. Коли постійно працюєш з друкованим словом, одного разу, виявляється, настає пересичення... До того ж, інформаційне поле навколо нас таке велике і агресивне, що мимоволі втомлюєшся. Тому, постоявши нещодавно біля книжкової полиці (я, як і раніше, традиційну книгу люблю більше електронної), несподівано для себе обрала Лєскова. Напевно, у кожного з нас є в житті щось пропущене з числа того, що бачили і читали всі. От і я раптом з подивом виявила, що ніколи не читала «Леді Макбет Мценського повіту»! Збираюся заповнити пробіл на дачі в найближчі вихідні!

А взагалі останнім часом я захопилася написанням біографічних історій для наших журналів, тому читаю мемуари, біографії, спогади, старі інтерв´ю... Коли готувала статтю про Гулю Корольову, з великим задоволенням перечитала улюблену книгу свого дитинства «Четверта висота» Олени Ільїної. Уявляєте, анітрохи не розчарувалася!

- Як вибираєте книги для читання?

- Все залежить від настрою і миттєвої потреби. Кілька років тому я міцно підсіла на популярні детективи, і нітрохи не соромлюся цього. Мозку було потрібне перезавантаження, і книги Мариніної та Дашкової служили мені прекрасними «стерилізаторами». Безумовно, періодично йду на поводі у тенденцій, і читаю те, про що говорять. Так я «познайомилася» з Люко Дашвар, наприклад. Оскільки я таки редактор жіночого журналу, цікавлюся тим, що хвилює нашу цільову аудиторію, тому читаю або хоча б переглядаю більшу частину новинок, які ми представляємо на своїх сторінках. Так я відкрила для себе легку, нехитру, але дуже приємну і зрозумілу Марію Метліцьку, яку називають послідовницею Вікторії Токарєвої. Я абсолютно лояльна до якісної масової літератури, яку, на жаль, складно відшукати без рекомендації серед великої кількості представлених новинок. Тому я, як і інші, іноді стаю жертвою успішного маркетингу - подання та оформлення книги часто перевершують її справжню якість, і тоді чергові 100 і більше гривень виявляються викинутими на вітер.

Безумовно, в сьогоднішній дійсності мені дуже не вистачає книги, яка б мене вразила... Як колись «Майстер і Маргарита» Булгакова, «І кожен, хто зустрінеться зі мною» Отара Чіладзе, «Тихий Дон» Шолохова, «Сто років самотності» Маркеса, «Брати Карамазови» Достоєвського... Я її чекаю!

- Які книги ви можете порадити іншим?

- У нашому житті, на жаль, так багато негативу і песимізму, що хочеться порадити всім частіше повертатися в дитинство! У той маленький світ, де ми вміли бути щасливими з одною розпатланою лялькою, з пачкою «Ювілейного» печива, з колінами, що не встигали загоюватися, з чудовими мультиками Сутєєва і мріями про принца з «Трьох горішків для Попелюшки»J. От спробуйте перечитати Маршака та Михалкова, Барто і Хармса - отримаєте масу задоволення! «А у нас СЕГОДНЯ кошка родила ВЧЕРА котят» - тільки людина з психологією дитини здатна на таку дивовижну нісенітницю! А саме її нам часом і не вистачає...

Завдяки доньці Поліні я відкрила для себе Всеволода Нестайка! Оскільки я народилася і виросла далеко від України, «Тореадори з Васюківки» свого часу пройшли повз мене. Але, виявляється, ця книга колись була однією з найулюбленіших книжок мого чоловіка, і ось тепер, коли вони з донькою запально її обговорювали, я не змогла залишитися осторонь. Читайте разом з дітьми, це так об´єднує і надихає!